Чайник – це не образа, це людина, яка вперше іде в гори (всі ми були чайниками). Чому чайник? Одна з туристичних байок говорить про те, що поза людини, яка фотографується впершись однією рукою в бік, а другою показує на невідому їй вершину сильно нагадує чайник :).
Ось вам наші поради:
- Запамятайте раз і назавжди: похід в Карпати не вимагає якоїсь спеціальної підготовки, особливих знань, а вимагає тільки бажання подивитись на красоту.
- Починати найкраще з невеликих походів (3-4 дні).
- Карти і література. Карти можна скачати з Інтернету чи придбати у туристичних магазинах. Дуже цікава і корисна книжка: Володимир Собашко “Дорогами і стежками Карпат”, містить багато маршрутів і дуже детальні описи.
- Пакуюючи наплічник памятайте: нести його Вам. Через те добре подумайте, що туди класти. Наприклад взуття. Йдучи на 3-4 дні може не варто брати перевзуття, а краще декілька пар шкарпеток. Постарайтесь обійтись мінімумом.
- Аптечка (дай Бог, щоб не пригодилась). Бинт, вата, жгут, зеленка, перекись водню обовязково. Можна взяти активоване вугілля, таблетки від тиску, дуже корисний бальзам “Спасатель”, крем від загару.
- Засоби звязку. Мобільний телефон (на мій погляд) потрібен не для того, щоб подзвонити, наприклад, з Говерли і спитати : “Петю, ти де? А я на Говерлі” , а на всякий випадок і найкраще тримати його виключеним. А під час грози навіть не зашкодить витягнути акумулятор. Непогано занести до мобільного телефона номер контрольно – рятувальної служби.
- Спиртне. Народна мудрість говорить “Алкоголь в невеликих дозах корисний в будь – яких кількостях”. Взагалі це справа індивідуальна. А невелика кількість спирту, наприклад від опіків не зашкодить. А решту можна спожити на здоровя, для зігріву.
- Місцеве населення. Гуцули дуже гостинні і привітні люди. Вони можуть вас пригостити молоком, сиром, просто так без грошей (Але це на жаль трапляється все рідше й рідше). І якщо ви йдучи в гори зустріните гуцулів обовязково зупиніться, можете почути багато цікавого. Вони вам розкажуть як краще пройти, де вода, де можна зупинитись на нічліг і т.д. Але памятайте: розпитуючи скільки йти до привалу не питайте скільки кілометрів, а питайте скільки часу йти, множте на два – це буде ваш час :). Також дуже уважно треба ставитися до “коротких доріг”.
- Адаптація. На мій погляд це байка, яку створили колишні державні турфірми і дуже “круті” інструктори. Насправді все простіше. Людина яка протряслась певну кількість часу в поїзді або в маршрутці і вперше одягла наплічник звичайно втомлюється. Через те не силуйте себе і в перший день не плануйте довгих переходів.
- Перед тим як іти невідомим маршрутом, дізнайтесь якомога більше, пошукайте по Інтернету, по туристичних форумах, зайдіть до нас на сайт, не соромтесь запитувати на будь – яке питання, я впевнений, ви отримаєте відповідь. Нехай щастить і погоди Вам.