Боялися пани Довбуша. І придумали, як до своїх грошей не допустити опришка: біля Сігета вимурували в землі величезну пивницю, зробили двері залізні, варту поставили. Позносили туди своє золото і сплять безпечно.
Узнав про цю пивницю Довбуш. Він якраз був тоді в Ясіню. Служив у одного ґазди, бо то було зимою. Як прийшла весна, лишив Довбуш ґазду. Зібрав хлопців і пішов опришкувати. Та чого ходити від пана до пана, коли всі панські гроші звезені в одне місце- у пивницю біля Сігета.
Пішов Довбуш з хлопцями пивницю оту розбити. Почала варта стріляти – кулі назад повернулися. То Довбуш міг кулі повертати. Сама себе варта вбила. Взяли хлопці і зрубали великого дуба, топірцями гілля обрубали, розколисали його на руках, і як вдарили по дверях залізних, то нараз розлетілися надвоє ті двері.
Набрали грошей повні бесаги, сіли на коней і поїхали. На півдорозі до Чорногори сіли перепочити. Там і рахували гроші, що забрали у пивниці у Сігеті. Потім те місце так і назвали- Раховом.